На основі припущення, що однорідно структуровані рідини мають постійну енергію активації, виведено дві функції: для тиску насичених парів — $\sqrt[3]{P} = f(T)$, та поверхневого натягу води — $\sqrt{\sigma} = f(T)$, які можуть зберігати прямолінійність у термобаричних умовах існування відповідної структури. Розрахунки показали, що перша функція добре описує 4-стадійність змін структури води під час нагрівання і придатна для аналізу структурування в інших рідинах. Друга функція підтверджує однорідність структур поверхні інтерфейсу у водах типів I і II та відсутність поверхневої структуризації у водах типів III і IV.