Терміни “інформаційний” та “кібернетичний” простір покладаються в основу визначень інформаційної та кібернетичної безпеки. Актуальним питанням є визначення сутності явищ інформаційного та кібернетичного просторів, яке наразі не має уніфікованого бачення. В статті запропоновано дослідження структури та властивостей інформаційного та кібернетичного просторів, засноване на математичному формалізмі, що відрізняє роботу від попередніх, де відповідні простори розглядались описово. Інформаційний та кібернетичний простори розглянуто як складні системи, до яких застосовано системний підхід. Запропоновано структурні моделі інформаційного та кібернетичного просторів, що складаються з підсистем першого, другого та третього рівнів, а також елементів четвертого рівня. На основі поданих моделей систем проаналізовано показники цілісності та автономності, які дозволяють зробити висновок, що в обох просторах спостерігається в більшій мірі схильність до структурної монолітності, ніж до автономності компонент. Причому кібернетичний простір показує більшу взаємозалежність компонент, порівняно із інформаційним, незважаючи на їх вищу динамічність і менший ступінь прив’язки до реальних об’єктів. По елементах четвертого рівня розраховано коефіцієнт подібності Жаккара, який свідчить про істотну розбіжність між системами інформаційного та кібернетичного просторів. Дескриптивний аналіз елементів інформаційного та кібернетичного просторів показав, що кібернетичний простір на відміну від інформаційного, оперує не лише інформацією, але і даними, які необхідні для підтримки його технологічного функціонування. Іншою відмінною рисою кібернетичного простору є керування інформацією для досягнення певної мети; тоді як інформаційний простір має справу лише із обробкою та зберіганням інформації.